Нічого несподіваного не сталося, могло бути гірше – Забужко

А чому всі так схарапудились од відсотків Зеленського – невже справді не вірили, що й у нас у "битві телевізора з холодильником" може перемагати телевізор, тільки в дзеркально протилежній до російської розкладці? (Правило Керованого Розуму №2: коли холодильник повний, а телевізор твердить тобі, що пустий і що ти "ніколи ще так погано не жив", – вір телевізору!).

Нагадаю з передмови до "І знов я влізаю в танк...", писаної два з половиною роки тому (учора, 31 березня, зранку, перед походом на дільницю, чомусь закортіло сісти й перечитати, рідко таке зі мною буває!):

"Майданом 2013-14 рр. Україна "зірвала стоп-кран" поїзду, що на всіх парах мчав у прірву: доти прихована (замаскована під гирилицю планомірно спровокованих "локальних конфліктів"), війна за "новий світовий порядок" нарешті вийшла на яв. І я щаслива, що моя країна – ціла навзагал, як "колективний індивід" і "колективна душа", – коли її прийшли вбивати, недезертирувала, не колаборувала, і, вирішальною для історичної дії "критичною масою" одиниць, таки, попри брак довіри до влади (а також настійне інформ-прокапування "це-не-твоя-війна"!), поплювала в долоні й взялась за оборону – ясно розгледівши під російським триколором свою смерть. Хто б там що не казав, боронитись – це була воля соціуму, що його, за всі підготовчі роки отої повзучої "окупації зі споротими нашивками", так і не вийшло ментально розкласти до стану "біомаси". Відсотка "заражених" виявилось недосить.

А це, своєю чергою, означає, що зусилля на цьому фронті надалі будуть подвоєні". 

("І знов я влізаю в танк...", с.20)

От вони й були подвоєні. (Ще й як!) І ніхто їм особливо не опирався.

Тож нічого несподіваного не сталося, могло бути гірше. "Відсоток заражених" хоч і загрозливо високий, ще все-таки в нас, тьху-тьху, сумісний із життєвими показниками – ще наша доля не пропала.

"Стоїмо"...