Українська народна пісня про... Сталіна: совєтський "фольклор" для зомбі

09 марта 2018 г., 19:35:00

1026

Симулякр + фейк, або Совєцьке зомбування.

Симулякром, як відомо, звуться псевдокопії, тобто "копії" того, чого ніколи не існувало в природі. Фейк не набагато кращий: це або підробка (чогось, що принаймні існує), або ж – вигадані "новини", а також "альтернативні факти" (новітня назва брехні Шона Спайсера).

Вся совєцька (ширше – вся комуністична) пропаганда була поєднанням симулякрів із фейками. І вона була всеохопною. За радянських часів підробкою було все: конституція, свята… навіть фольклор.

Саме так. За царату збирачі народних пісень, прислів’їв і приказок, загадок, прикмет тощо навіть під впливом деліріум тременс не змогли б собі уявити, що за радянських часів спеціальні професійні дописувачі працюватимуть авторами "народних" творів.

Тож не дивно, що після століття тотальної обробки на постсовєцьких теренах лишилося так мало нормальних, тверезих людей. Я певен: більшість росіян і більшість не лише загарбників, але й мешканців ОРДЛО настільки неадекватні, що майже неосудні (принаймні в психіатричному сенсі).

Коли мені торочать про те, що радянсько-нацистська пропаганда була буцімто неефективною, я можу сказати лише одне: а ви навкруги дивилися? Ну і як вам оцей людський непотріб, оцей продукт "неефективності" комуністично-шовіністського зомбування?

…Поштовхом до створення цього допису стала маленька брошурка, що разом з іншими раритетами зберігається в моїй бібліотеці: Ф. І. Лавров. Посібник по збиранню народно-поетичної творчості. К.: Рад. школа, 1951. 32 с. 10.000 прим. Кілька сторінок з неї я наведу. На мою думку, її змісту більше відповідала б назва "Посібник зі створення народно-поетичної творчості". Наведений у ній приклад "народної" "Пісні про Сталіна" ілюструє це якнайкраще. Автор брошури подає нам не лише буцімто складену колгоспниками пісню про Сталіна, але й її "удосконалення" під впливом обставин – оперативний відгук, так би мовити, на новітні зміни міжнародного становища. Відверто й безсоромно демонструється вся механіка побудови "совєцького фольклору". Дивіться самі:

"Виникнення варіантів покажемо на прикладі "Пісні про Сталіна", яка під впливом певних умов змінювалась, вбирала в себе все, чим жив народ у той чи інший час, у тих чи інших обставинах. Подаємо перший варіант "Пісні про Сталіна", записаний у 1938 році від колгоспників с. Старосільці, Коростишівського району, Житомирської області:

Наше сонце життєдайне
Дорогий наш Сталін,
Ти щасливе життя дав нам,
Краще жити стало.

У колгоспі жить щасливо,
Весело робити,
Ми твої, товариш Сталін,
Щасливії діти.

Всі ми вчитись, вчитись прагнем,
Як стахановці, робити,
Щоб ще краще в колективі
Всім було нам жити.

У колгоспі ми умієм
Добре працювати,
І про наше колективне
Господарство дбати.

Трудоднів багато маєм,
Живемо заможно,
Радісних пісень співаєм,
Танцювати можем.

Щиро дякуємо, Сталін,
За життя щасливе,
І до тебе линуть наші
Бадьорії співи.

Минає лише один рік, і пісня під впливом певних подій частково змінилася, доповнилася новими важливими фактами.

Події 1938 року біля озера Хасан, коли японські самураї спробували були порушити наші радянські кордони і були вщент розбиті й відкинуті нашими військами за межі радянської землі, відбилися і на змісті улюбленої народної пісні про великого вождя народів товариша Сталіна.

Пісня, варіант якої ми подали вище, записана в тому самому селі, від тих самих колгоспників, але під впливом часу і подій біля озера Хасан вона трохи змінилася.

Читайте також: Змусили підписати дозвіл на знищення всіх власних творів. Як совєти репресували українського композитора

Перший її варіант, записаний у 1938 році, кінчався так:

Щиро дякуємо, Сталін,
За життя щасливе,
І до тебе линуть наші
Бадьорії співи.

У другому варіанті, записаному в 1939 році, під впливом згаданих подій народ додав ще дві строфи: про захист своєї Батьківщини та про розгром японських самураїв біля озера Хасан.

І другий варіант пісні закінчується такими двома новими строфами:

Коли ж ворог в життя наше
Суне своє рило,
Будем бити його всюди
Точно, сильно, вміло.

Будем бити так, як били
Герої Хасана
Самураїв очманілих
Японського пана".

Але найцинічнішим, найбезсовіснішим у цій брошурі є навіть не сама фальсифікація, не хизування тим, як вона робиться, а розташовані поряд заклики до правдивості й автентичності. Просто нечувано:

"Говорячи про збирання та записування поетичної творчості народу, треба не забувати й про необхідність рішучої боротьби з фальсифікацією цієї творчості.

Учені-фольклористи вже давно гостро поставили питання про боротьбу з фальсифікацією народної творчості, з підробками, "облітературюванням" її тощо. З цього приводу маємо дуже цінні вказівки Н. К. Крупської. У відповідь на надісланий з Сибіру фольклорний твір Н. К. Крупська пише:

"Дорогий товаришу, одержала Ваш лист і легенду про Леніна. Останнім часом я якось не раз думала про революційний фольклор і про фольклор взагалі і тому дуже рада була Вашому листу. З великим інтересом прочитала надіслану Вами легенду. В ній відчувалося дещо від фольклору, є в ній певна поезія, пахне Сибіром. Але це – не фольклор. Ви ось пишете, що записували схеми легенд, а справа адже не стільки в схемах, скільки у формі. Я не знаю, чи знаєте Ви стенографію. Її необхідно знати фольклористу. А то в схему Ви вкладаєте своє, переплітаєте некрасовську форму з фольклористикою. Виходить якось неприродно. Некрасова я дуже люблю. Біографію Некрасова, написану Чуковським [Некрасов. Статьи и материалы, Ленинград, 1926], я вважаю прямо злочином". Тощо. (Крупська, як виявляється, не гірше від свого пахана Сталіна полюбляла ставити на людях тавро злочинців, добре усвідомлюючи, чим це їм загрожує. Але то таке – В. Я.).

Як українці реагували на смерть Сталіна: розсекречені спецповідомлення МГБ. ФОТО

Наведений приклад, звичайно ж, не поодинокий. У моїй бібліотеці зберігається ще й така книжка – "Українська народна приказка" (Київ: Держлітвидав, 1936. 584 стор. 20.000 прим.). У розділі "Пожовтневі приказки та прислів’я" зустрічаємо такі "народні перлини" (із "точними вказівками" місць запису):

Спасибі Їльїчу (так! – В. Я,) – електрикою свічу! (Київщина).

Коли б не Ленін і Сталін, – були б ми відсталі (Харківщина).

Сталін – верховода всього робочого народу (с. Шишак, Полтавщина).

До Сталіна весь світ прислухається (Талалаївський р-н).

Коли Сталін сказав, – так і буде! (Київщина).

У Сталіна слово з ділом ніколи не розходяться! (с. Мерефа, Харківщина).

Сонце світить найтепліше, слово Сталіна наймудріше (Київщина).

Сталін про жінок сказав, що велика вони сила, і в статут це записав (с. Шишак, Полтавщина).

Спасибі Сталіну, що живемо приспіваючи (Чернігівщина).

Чесно й ударно працював, за це від Сталіна і орден дістав! [Місце не вказане].

Ну що ж, діду, колись до Сталіна і я поїду! (Талалаївський р-н).

Велика сила в Клима Ворошила! (Полтавщина).

Був слюсар, а став комісар (Полтавщина).

…Тощо. Самі бачите: взірці мудрості й дотепності. Про автентичність я вже й не кажу. Як то казав один відомий літературний герой: стошніть не стошніт, а сблєвать сблюю. Або інший – кінематографічний: малєнькая лож рождаєт большоє нєдовєріє. Це я до того, що не сумніваюся: "приказки" з інших розділів (досовєцькі) були якщо не цілком вигадані, то добряче "відредаговані".

(Наведу тут єдину справжню народну приказку, яку чув. І то почув я її колись не в Україні, а на Уралі, – проте ставлення до совєцької влади всюди було однаковим. Ось ця приказка: "Совєцька власть: на кого хочеш, на того і влазь". Коментарі, я гадаю, зайві.)

Чи треба додавати наостанок, що упорядника цього витвору радянської пропаганди (що впродовж років завідував відділом агітації і пропаганди ЦК КП(б)У, а з 1933 року обіймав посаду заступника народного комісара освіти УРСР) Андрія Хвилю-Олінтера було за два роки (09.02.1938) Військовою колегією Верховного Суду СРСР засуджено до страти – як одного з "організаторів і керівників антирадянської націонал-фашистської диверсійно-терористичної організації в Україні, яка своєю метою ставила повалення Радянської влади" й "агента польської розвідки".

Хто б сумнівався.

Источник: → Все новости от