Свідчення анексії: як Росія знищувала свободу слова у Криму
05 мая 2020 г., 18:58:00
1022
Микола Семена спеціально для "Крим.Реалії"
А вже хто-хто, але Юрій Луканов вміє виловити і видимий зовнішній, і прихований внутрішній зміст подій і викласти його аналітичним пером. Ще б пак, автор – колишній журналіст центральної молодіжної газети, керівник пресслужби Народного руху України, стажист National Forum Foundation (США), редактор Міжнародного канадського радіо (Монреаль), політичний оглядач кількох всеукраїнських газет, автор багатьох книг і документальних фільмів, врешті – багаторічний голова Незалежної медіа-профспілки журналістів України, громадський діяч, який займається захистом прав журналістів і свободи слова спільно з ОБСЄ, Міжнародною та Європейською федераціями журналістів.
Ідея книжки належить голові правління правозахисні організації "Центр інформації про права людини", відомій правозахисниці Тетяні Печончик.
Про що ця книга? У цілому про те, як була сконструйована і як функціонує система ("пресувального машина"!) боротьби окупантів зі свободою слова у Криму. Ідея її в тому, що ті злочини, починаючи з інформаційної війни, порушення прав людини, громадянських прав кримчан і закінчуючи силовими, бандитськими й військовими операціями, які організувала та провела у Криму Росія та її партнери – кримські організації "Партії регіонів" і "Русского единства", – не зносять гласності, їхні автори із самого початку намагалися бути невидимими і приховати свою діяльність, тому "пресувальна машина" була запущена в роботу ще й до захоплення влади, і до "референдуму".
Стоірнка із книги Юрія Луканова "Пресувальна машина: як Росія знищувала свободу слова в Криму"
Книга починається серією репортажних матеріалів про події лютого-березня 2014 року в Криму. Про те, як у Криму розпалювали антиамериканську істерію, а разом із нею і хамське ставлення до видатних міжнародних діячів, ігнорування ролі ООН, ОБСЄ, міжнародних судів. Автор описує криваві бійки в Севастополі, коли перевдягнені спецназівці й "казаки" побили групу журналістів телеканалу "Інтер" та їхніх колег, поквапливе проведення "референдуму", захоплення Керченської переправи.
Читайте також: Історик продемонстрував безпорадність російської імперської міфології про Крим
Юрій Луканов
Він фотографує, як група бандитів, що називалася "кримською самообороною", блокувала штаб берегової оборони на вулиці Карла Маркса в Сімферополі, як був блокований Кримський інформаційний пресцентр і Центр журналістських розслідувань, як підставні особи та члени комісій махлюють із паспортами й бюлетенями на "референдумі", фіксує всі мітинги та хвилювання кримчан, незгодних із цим "рускомірскім" шабашем.
Документ окупації Криму: свідчать жертви російського злочину
За цією ж статтею був звинувачений і головний редактор кримського інформаційного агентства BlackSeaNews Андрій Клименко. Агентство створило мережу кореспондентів у блокованих гарнізонах українських частин, які висвітлювали події з документальною точністю.
І тільки мешкання спочатку на конспіративній квартирі, а потім терміновий виїзд із Криму, на відміну від інших обвинувачених за статтею 280,1 КК РФ – заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та кримськотатарського активіста Сулеймана Кадирова з Феодосії – допомогли йому уникнути "рускомірського" судилища у Криму. Проте звинувачення й можливі п'ять років позбавлення волі все ще висять над Андрієм Клименком й Анною Андрієвською, у яких забрали дім і батьківщину і роблять їх нев'їзними до Криму. Але українська журналістика не втратила їх, вони активно працюють в інформаційній сфері, вносять свою частку в деокупацію Криму та перемогу України на Донбасі.
Читайте еще
влажность:
давление:
ветер:
влажность:
давление:
ветер:
влажность:
давление:
ветер:
